Унікальною родиною, кілька поколінь якої відігравали значну роль у суспільному й культурному житті українців, є славетний рід Антоновичів. Самовіддана наукова, просвітницька, громадсько-політична діяльність засновника династії Володимира Боніфатійовича, його сина Дмитра та онуків Михайла й Марка суттєво вплинула на розвиток української національної самосвідомості.
Гідним представником цієї видатної родини був Дмитро Володимирович Антонович (1877–1945), 145 років від дня народження якого ми відзначаємо сьогодні. Історик мистецтва й театру, один із фундаторів Української академії мистецтв (1917), ініціатор заснування Державного драматичного театру (1918) і Державного народного театру (1918–1922); політичний діяч, активний член Української Центральної Ради, заступник голови УЦР, міністр морських справ і міністр у справах мистецтва, керівник дипломатичної місії УНР у Римі (1919); один з організаторів Українського вільного університету у Відні та Празі, тричі обраний його ректором; голова Українського історико-філологічного товариства та Українського товариства пластичного мистецтва, співзасновник і директор Музею визвольної боротьби України у Празі, редактор численних українських часописів – ось далеко не повний перелік того, чому він присвятив усе своє життя.
До річниці від дня народження пропонуємо для ознайомлення добірку документів, пов’язаних із життям та діяльністю Дмитра Антоновича, що зберігаються у фондах ЦДАГОУ.
