До 100-річчя заснування Українського історично-філологічного товариства в Празі – Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки

Представники української інтелектуальної, військово-політичної та мистецької еліти, які на початку 20-х років ХХ століття вимушено опинилися в еміграції, доклали чимало зусиль для збереження національної ідентичності, розвитку української національної науки і культури, створюючи різноманітні наукові, культурно-просвітницькі осередки. Одним з таких стало Українське історично-філологічне товариство в Празі (УІФТ), засноване у 1923 р. за ініціативи професорів філософського факультету Українського Вільного Університету Дмитра Антоновича, Василя Біднова, Дмитра Дорошенка, Олександра Колесси, Вадима Щербаківського та Петра Андрієвського.

Мета створення товариства полягала в об’єднанні науковців-емігрантів всіх галузей історичної та філологічної науки, спеціалістів з історичних дисциплін: історії філософії, історії мови, історії літератури, історії права, історії економічних відносин, історії пластичного мистецтва, історії музики, історії театру, етнографії. На установчому зібранні члени-фундатори обрали тимчасову президію у складі Дмитра Антоновича (голова) та Василя Біднова (секретар). На засіданні товариства 13 червня 1923 р. було обрано постійний склад управи: Дмитро Антонович – голова, який обіймав посаду голови від першого і до останнього дня діяльності УІФТ в Празі, Олександр Колесса – заступник голови, Василь Біднов – секретар. У січні 1929 р. внаслідок виїзду професора Василя Біднова до Варшави секретарем став Симон Наріжний, який і виконував ці функції впродовж усієї подальшої діяльності товариства.

Основні свої зусилля УІФТ спрямовувало на проведення наукової, просвітницької та видавничої роботи, значна увага приділялась також і міжнародним заходам.

Незважаючи на складні умови еміграційного життя, брак коштів для провадження своєї діяльності (основним джерелом доходів товариства були членські внески та невеликі пожертви), члени УІФТ підготували 65 наукових видань, серед яких 5 томів: «Праці Українського історично-філологічного товариства в Празі». За час свого існування товариством проведено понад 500 наукових засідань, виголошено близько 750 доповідей, взято участь в організації двох українських наукових з’їздів (1926 та 1932), засновано Український академічний комітет (11 листопада 1924 р.), який працював при УІФТ в Празі як автономний орган, а 31 травня 1926 р. відокремився і став самостійною установою. Комітет був визнаний міжнародною Комісією для інтелектуальної співпраці в Лізі Націй і до прийняття СРСР в Лігу Націй, тобто до 1934 р., входив до її органу – Інституту інтелектуальної співпраці в Парижі (з 1927 – у Женеві).

Українське історично-філологічне товариство в Празі функціонувало понад 20 років (1923–1945 рр.). Свою діяльність товариство припинило з радянською окупацією Праги. По війні ненадовго відновило діяльність у Мюнхені під головуванням В. Щербаківського.

УІФТ в Празі фактично стало центром українських наукових досліджень у галузі гуманітарних наук на еміграції, зосередивши найкращі і найактивніші сили науковців, що емігрували з різних регіонів України. Саме завдяки їх зусиллям європейська громадськість отримала можливість дізнатися більше про історію, культуру, науковий та творчий потенціал українського народу. Основу презентованої online-експозиції складають документи ЦДАГОУ, що зберігаються у колекції «Український музей в Празі» (ф. 269) – установчі документи, протоколи та порядки денні засідань, списки присутніх (з оригіналами підписів учасників), рекомендації та заяви про зарахування у дійсні члени УІФТ в Празі з життєписом та коротким оглядом їх наукових праць, доповіді дійсних членів товариства на історико-філологічну тематику, фінансові та річні звіти, фотографії фундаторів та окремих дійсних членів товариства тощо.