«Відкрийте нам двері у рідний край!»
До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня 1944 року – трагічна дата в історії кримських татар, адже саме в цей день розпочалася депортація їх з Криму. Насильницьке вивезення корінного населення півострова стало одним із наймасштабніших злочинів радянського тоталітарного режиму, вчинених під час Другої світової війни. Ця подія обернулася для киримли не лише втратою батьківської землі на довгі роки, а й загибеллю багатьох з них (здебільшого жінок, дітей і людей похилого віку) ще в дорозі через нестачу харчів, антисанітарію та велику скупченість у вагонах. Кримських татар було депортовано в різні регіони СРСР – від північного Приуралля до республік Середньої Азії. Значну частину їх направили «для трудового використання» на шахти, заводи та будови, на більшості з яких не було забезпечено елементарних умов для життя і праці, що спричиняло смерті «спецпоселенців» від голоду, хвороб та виснаження вже у місцях заслання.  

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 року з кримських татар було знято обмеження щодо спецпоселення, проте без права повернутися в Крим, а указом «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму» від 5 вересня 1967 року скасовано звинувачення їх у зраді та колабораціонізмі. Проте, формально реабілітувавши киримли, державні органи СРСР та УРСР контролювали повернення у Крим колишніх депортованих осіб, використовуючи системи обліку населення, зокрема прописку, а також через проведення так званих оргнаборів. Однак це не зупинило кримських татар – упродовж 1960–1980-х років їхня боротьба за повернення набирала динаміки, незважаючи на сильний опір, провокації та контрпропаганду на місцях.

14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР  ухвалила Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – постанову про скасування законодавчих актів у зв’язку з цією Декларацією, чим остаточно усунула офіційні перешкоди для повернення кримських татар додому.

Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» Верховна Рада України визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу. 18 травня в Україні встановлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, що набуває особливої актуальності в умовах анексії Криму російською федерацією та переслідування кримських татар з боку російської окупаційної адміністрації.

У фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки зберігається великий комплекс документів, що розкривають політику партійних і державних органів СРСР і УРСР стосовно кримськотатарського народу та боротьбу киримли за право жити на історичній батьківщині, демонструють реакцію українських політичних партій на події в Криму на початку 1990-х років та підтримку ними національного самовизначення кримських татар, а також знайомлять з висвітленням кримськотатарського питання у періодичних виданнях української діаспори.

До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу і 80-х роковин його депортації Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки підготував віртуальну виставку, до онлайн-експозиції якої увійшли документи з фондів 1 «Центральний комітет Комуністичної партії України (ЦК КПУ), м. Київ (1918–1991)», 270 «Народний рух України (НРУ, Рух), м. Київ (1989 – по теперішній час)», 271 «Українська Республіканська партія (УРП), м. Київ (1990–2002)» та бібліотечного фонду, багато з яких подаються вперше.