«Молодіж – це ж серце нації»: до 100-річчя заснування Центрального союзу українського студентства (ЦеСУСу) – Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки

20 червня – 8 липня 1922 року у Празі відбувся ІІІ Конгрес українського студентства західних земель України та еміграції, на якому для координації та репрезентації усіх сфер діяльності української студентської еміграції було засновано нове громадське об’єднання – Центральний союз українського студентства (ЦеСУС). До нього увійшли різні українські студентські товариства і спільноти, що діяли поза Радянською Україною. Новостворена організація розпочала активно працювати вже у вересні 1922 року і поступово стала одним з найбільших об’єднань українських студентів-емігрантів. Пріоритетним завданням ЦеСУС вважав пропагування української культури, історії, традицій в Європі та світі.

Першим президентом ЦеСУСу обрали Петра Ґана. Для фінансового забезпечення членів організації на конгресі створили Централю допомоги українському студентству (ЦеДУС), функції якої через рік перебрав на себе економічний відділ ЦеСУСу.

У 1922 році ЦеСУС став членом Міжнародної студентської конфедерації (CІE). Протягом 1922–1937 років він був представлений на 28 міжнародних конгресах та відкрив свої представництва у Відні, Берліні, Брюсселі, Едмонтоні, Загребі, Нью-Йорку, Парижі, Празі, Римі, Софії та Харбіні. У квітні 1937 року ЦеСУС взяв участь у Міжнародній виставці студентської культури і мистецтва в Неаполі.

Друкованим органом ЦеСУСу був часопис «Студентський вісник», на сторінках якого публікувалися твори Олександра Олеся, Олекси Стефановича, Олега Ольжича, Євгена Маланюка, Юрія Липи та інших відомих українських письменників і поетів, а також численні переклади творів іноземних авторів та статті на літературні й наукові теми.

Восени 1934 року зовнішньополітичні вектори чехословацького уряду зазнали змін у напрямку зближення із СРСР та Польщею, тому осідок ЦеСУС було перенесено до Відня. У 1939 році внаслідок обмежень діяльності з боку німецьких органів влади штаб-квартиру організації спробували перенести до Риму, але цьому перешкодив початок Другої світової війни.

У повоєнний час ЦеСУС відновив діяльність у Мюнхені, а наприкінці 1950-х років переїхав до США. У 1945 році всередині організації стався розкол, зумовлений політичним суперництвом між прихильниками різних течій ОУН, але в 1947 р. конфлікт було врегульовано. Починаючи з 1967 року ЦеСУС організував кілька світових конгресів українського студентства: у Нью-Йорку (1967), Монреалі (1970), Торонто (1973, 1977), Філадельфії (1976), а з 1971 року проводив активну діяльність, спрямовану на захист українських дисидентів. Однак криза керівництва та фінансові труднощі призвели до того, що в 1977 році діяльність ЦеСУСу остаточно занепала.

Основу представленої експозиції становлять документи ЦеСУСу, які зберігаються в колекції ЦДАГОУ «Український музей в Празі».