Збір документальних свідчень військової агресії російської федерації проти України

Життєвий шлях та діяльність

ПИРІГ РУСЛАН ЯКОВИЧ – доктор історичних наук, знаний архівіст та джерелознавець, академік Української академії історичних наук, перший директор ЦДАГО України. Народився 16 червня 1941 р. у Львові, дитинство і юність провів на Полтавщині, де закінчив Полтавське медичне училище. Після війни секретар місцевої сільради видав офіційне свідоцтво, вказавши днем народження 30 червня, а місцем народження – дідівське село Супротивна Балка на Полтавщині. Відмінне навчання на історичному факультеті Харківського державного університету поєднував з суспільною роботою, долучався до редагування газети “Харківський університет”. Після закінчення навчання у 1970 р. був рекомендований до аспірантури, а захистивши кандидатську дисертацію, працював на викладацькій та адміністративній роботі у вузі. Від початку 1980-х років до сфери його службових обов’язків входила координація роботи з академічними інститутами та вузівськими кафедрами історичного профілю.

Архівну діяльність Руслан Якович розпочав 1989 р. з призначення на посаду заступником директора Інституту історії партії при ЦК КПУ – завідувачем партійного архіву. Він очолив робочу групу з упорядників першого в історії нашої країни збірника документів про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні: “Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів”.

У жовтні 1991 р. Р.Я. Пиріг призначений директором ЦДАГО України. Саме завдяки зусиллям керованого ним колективу архівістів вдалося інтегрувати колишній партархів до державної архівної системи, демократизувати процес дослідницької роботи, надати доступ до закритих раніше фондів. У перші роки незалежності України колектив архіву здійснював приймання та опрацювання документів ЦК та його установ, документів колишнього КДБ УРСР, проводив їх розсекречення, налагоджував виконання численних запитів соціально-правового характеру, зокрема тих, що стосувалися реабілітації жертв політичних репресій, здійснював публікацію історичних джерел.

У 1998 р. Р.Я. Пиріг очолив архівну галузь України. Апарат Головного архівного управління України напружено працював над удосконаленням законодавства та нормативно-методичної бази, розширенням доступу до документної інформації, забезпеченням соціального захисту архівістів. У цей час активізовано вихід галузевих періодичних видань. За його безпосередньої участі було встановлене професійне свято – День працівників архівних установ, а фахівцям центральних архівів надано статус державних службовців. Розроблена під керівництвом Р.Я. Пирога нова редакція Закону України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” у грудні 2001 р. була схвалена Верховною Радою України.

По завершенню державної служби Р.Я. Пиріг з 2002 р. стає головним співробітником відділу історії Української революції 1917-1921 років Інституту історії України НАНУ. Він і сьогодні активно працює як науковець, бере участь у міжнародних наукових конференціях і конгресах.

Перу Руслана Яковича загалом належать понад 300 наукових праць і майже 150 позицій редагування, упорядкування та рецензування. Він є упорядником ґрунтовного документального видання “Голод 1932-1933 років в Україні: документи і матеріали” (2007), автором книг “Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття (1924-1934)” (1993), “Михайло Грушевський: біографічний нарис” (2016), “Михайло Грушевський: життєпис на тлі доби” (2021) та ін. А в цьому році побачили світ спогади Р.Я. Пирога, в яких розповідається про насичене подіями життя в системі двох суспільних епох і держав.

Самовіддана праця, професійність та глибокі знання Руслана Яковича високо оцінені державними нагородами і відзнаками – Заслужений діяч науки і техніки України (2001 р.), орден “За заслуги” ІІІ ст. (2007 р.), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2001 р.), Почесна грамота Верховної Ради України (2011 р.), Подяка Президента України (2002 р.), Подяка Кабінету Міністрів України (2002 р.), Відмінник освіти України (2001 р.), лауреат премії імені Василя Веретенникова (2000 р.) Почесний архівіст України (2010 р.).

Вгору
Перейти до вмісту