«Через гуманізм до миру»: до Всесвітнього дня Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

8 травня відзначається Всесвітній день Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Саме цього дня народився засновник Міжнародного руху Анрі Дюнан. З його ініціативи було створено перші групи волонтерів, які надавали допомогу всім пораненим на полях бойових дій. Також Анрі Дюнан став одним із творців всесвітньо відомого комітету Червоного Хреста – у 1863 р. була скликана конференція, яка поклала початок Міжнародному товариству Червоного Хреста.

Офіційно назву Міжнародний Червоний Хрест було затверджено в 1928 р. на 13-й міжнародній конференції в Гаазі. На 25-й міжнародній конференції Червоного Хреста, що відбулася в жовтні 1986 р., було затверджено нову назву організації – Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МЧЧХ). Основні принципи МЧЧХ – надання допомоги всім, хто потребує без дискримінації за національною, расовою, статевою, релігійною, мовною, класовою ознакою або політичними переконаннями. Штаб-квартира розташована у Женеві.

Україна отримала можливість членства у цій організації лише з утворенням Української Держави після установчого з’їзду 15–18 квітня 1918 р. в Києві. Його засновниками стала група громадських діячів-медиків на чолі з Є. Лукасевичем та Б. Матюшенком. Багато військових та цивільних осіб порятували працівники Українського Червоного Хреста (УЧХ) спільно з медичною службою Армії УНР у 1918–1921 рр.

Одночасно налагоджувалася і міжнародна співпраця – УЧХ співпрацював з Міжнародним комітетом Червоного Хреста у Женеві (Швейцарія), представником до якого був Є.Бачинський. З падінням Української Держави комуністи ліквідували УЧХ в Україні, зробивши його філіалом Радянського ЧХ і повністю підпорядкувавши партійним органам. Український ЧХ ще деякий час діяв на еміграції за дорученням уряду УНР в екзилі, проте вже не мав права належати до Міжнародного Червоного Хреста. Дії Червоного Хреста в радянській Україні жорстко регламентувались московським керівництвом. Так, під час Голодомору 1932–1933 рр. Москва заборонила ЧХ радянської України приймати матеріальну допомогу з-за кордону для голодуючих селян, а в роки Другої світової війни надавати будь-яку допомогу полоненим.

В еміграції УЧХ продовжував діяти за дорученням уряду УНР в екзилі, проте не мав права належати до Міжнародного Червоного Хреста. Для допомоги нужденним на українських землях (у т.ч. політв’язням) у 1930-х pp. у США було створено червонохресну організацію під назвою «Український Золотий Хрест».

З початком радянсько-німецької війни вже в липні 1941 р. у Львові, а у вересні – в Києві, відновилась діяльність УЧХ для допомоги полоненим червоноармійцям, хворим, потребуючим, тим, хто постраждав від більшовицького терору. Філії УЧХ утворились в інших великих містах України, проте це не входило в плани німецьких окупантів. Вже в серпні 1941 р., гітлерівці заарештували і згодом закатували у краківській тюрмі голову УЧХ Л. Курчабу, а 1-го серпня 1942 р. взагалі ліквідували цю організацію. Відтоді розпочався другий підпільний період діяльності УЧХ, тісно пов’язаний з боротьбою УПА проти німецьких, а пізніше радянських загарбників. Тривалий час підпільний УЧХ очолювала К.Зарицька, яка замість окремих санітарних пунктів по селах організувала структуровану та широко розгалужену медично-санітарну службу УПА. Із 1943 р. під назвою «Український Червоний Хрест» діяла підпільна «Служба здоров’я» при УПА на чолі з К. Зарицькою.

Від 1945 р. на еміграції, в Німеччині й Австрії було кілька спроб відновити УЧХ, проте під тиском СРСР американські окупаційні власті заборонили вживати назву «Український Червоний Хрест». Тоді УЧХ було перетворено на організацію з подібними завданнями, спершу – на Санітарно-харитативну службу, а з 1949 – на Українську медично-харитативну службу з місцем перебування у Мюнхені.

Після здобуття незалежності України в 1991 р. Товариство Червоного Хреста України здобуло міжнародне визнання як повністю незалежне та стало повноправним членом Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (1993).

У виставці використані архівні документи, діаспорні періодичні і друковані видання, що зберігаються у ЦДАЗУ, та в історичній ретроспективі висвітлюють окремі віхи харитативної діяльності Червоного Хреста як на території України, так і за її межами, зокрема Американського Червоного Хреста, Канадійського Червоного Хреста та Українського Золотого Хреста. Представлені документи згруповані за тематико-хронологічною ознакою та охоплюють період з 1916 по 2017 р.