«Пам’ятаймо, що вирішними для України
тільки власні сили українського народу.
Цю силу створимо лише тоді, коли попри
нашу жертвенність, нашу національну
солідарність і карність усунемо зі своїх
рядів всі труднощі непорозуміння та роздори
і збережемо єдність духа та чину серед нас».
Андрій Мельник
(ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 94, арк. 6)
12 грудня 2020 р. виповнилося 130 років від дня народження видатного українського державного, військового і політичного діяча, полковника армії Української Народної Республіки (УНР), голови Проводу українських націоналістів Андрія Мельника.
З цієї нагоди Центральний державний архів зарубіжної україніки презентує документальну онлайн виставку «Людина, воїн, політик».
Андрій Мельник рано став активним учасником найдраматичніших подій в нашій історії, що припадають на період Першої та Другої світових воєн. Він – один із організаторів Січових Стрільців, Української Військової Організації (УВО), Організації українських націоналістів (ОУН). В’язень польських тюрем та німецького концтабору Заксенгаузен.
Після вбивства побратима і соратника полковника Євгена Коновальця у 1938 р., Андрій Мельник емігрує за кордон.
Із початком Другої світової війни Андрій Мельник переходить до підпільної боротьби з ворогами обох тоталітарних режимів. Він звертається до українців із закликом об’єднатися заради здобуття незалежної і соборної Української Держави.
Після Другої світової війни Андрій Мельник, не маючи змоги повернутися на Батьківщину, живе в Німеччині та Люксембурзі. Він – активний учасник громадсько-політичного життя повоєнної Європи. У 1947 р. на Третьому Великому Зборі Українських Націоналістів Андрій Мельник обраний довічним головою ПУН. Він доручає діячам ОУН, які емігрували в різні країни вільного світу, долучатися до життя зарубіжних українців, виступає як один із ініціаторів об’єднання усіх політичних формацій за кордоном у боротьбі за незалежність України, стає одним із ініціаторів створення Світового Конгресу Вільних Українців.
Завершив свій земний шлях Андрій Мельник 1 листопада 1964 р. у м. Клерво (Люксембург).
Виставка «Людина, воїн, політик» складається з трьох розділів. Перший – «Андрій Мельник: людина із шовку і сталі». Ці слова про полковника сказав колишній офіцер армії УНР, а потім відомий український поет Євген Маланюк, бо мав можливість бачити Андрія Мельника як непересічного військового організатора: суворим до себе і чуйним до інших. Розділ присвячений формуванню державницького світогляду Андрія Мельника, наріжним каменем якого була самостійність і повна незалежність України.
Другий розділ «Знакова особистість в українській історії та її національно-визвольному русі» розповідає про його вишкіл у лавах Легіону Січових Стрільців, участь у перших визвольних змаганнях, діяльність в УВО та на чолі ОУН. Про свою заповітну мету він розповідає в інтерв’ю «Розмова з полк. А. Мельником», що опублікувала газета «Новий шлях» (Торонто) у 1941 р. На запитання кореспондента про основні завдання українців в еміграції Андрій Мельник чітко відповідає: «Основним завданням організованого українства поза межами України я вважаю гідну репрезентацію і оборону українських інтересів перед чужинним світом… Коли говорю про інтереси України, маю на увазі цілісність національно-державної справи. Підставові постуляти тієї справи для всіх українських патріотів однакові: Українська Самостійна Соборна Держава, вільна від усілякого чужинного гніту, вповні суверенна… Годі однак думати, що здвигнути державу можна одною дипломатією. Ця остання мусить доповнювати чинні змагання поневоленого народу, які є першою передумовою визволення».
Третій розділ виставки «Герої вмирають – ідеї живуть» присвячений вшануванню пам’яті Андрія Мельника зарубіжними українцями в усіх куточках світу як борця за незалежність та соборність України, вірного ідеалам національної боротьби.
Основу виставки складають документи десяти архівних фондів (у т. ч. колекції документів Павла Дорожинського), а також бібліотечного фонду ЦДАЗУ. Хронологічно документи виставки охоплюють період 1923–2005 рр.
І. Андрій Мельник: «людина із шовку і сталі»
ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 94, арк. 7 зв.
ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 94, арк. 5 зв.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 2, арк. 1
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 7, арк. 8–9
ЦДАЗУ, ф. 75, оп. 1, спр. 48, арк. 16
ЦДАЗУ, ф. 75, оп. 1, спр. 48, арк. 1
ЦДАЗУ, ф. 51, оп. 1, спр. 8, арк. 32
ЦДАЗУ, загл. бібл. ф., інв. № 2365
ЦДАЗУ, ф. 45, оп. 1, спр. 12, арк. 22
ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 94, арк. 3
ІI. «Знакова особистість в українській історії та її національно-визвольному русі»
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. 87-О
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 14, арк. 11
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 2, арк. 9
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 5, арк. 6
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 5, арк. 2 зв.–3 зв.
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 14, арк. 12, 14–15
ЦДАЗУ, ф. 18, оп. 1, спр. 5, арк. 6–7
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 87-О
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 51, арк. 21
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1739
ЦДАЗУ, ф. 39, оп. 1, спр. 42, арк. 2 зв.
ЦДАЗУ, ф. 75, оп. 1, спр. 270, арк. 10
ЦДАЗУ, ф. 39, оп. 1, спр. 42, арк. 4
ЦДАЗУ, ф. 75, оп. 8, спр. 16, арк. 1
ІII. «Герої вмирають – ідеї живуть»
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 10, арк. 18
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 10, арк. 19
ЦДАЗУ, загл. бібл. ф., інв. № 2856
ЦДАЗУ, загл. бібл. ф., інв. № 2856
ЦДАЗУ, загл. бібл. ф., інв. № 2856
ЦДАЗУ, бібл. ф., інв. № 2365
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 10, арк. 21
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 10, арк. 22–23
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 5, інв. № 2201-Д
ЦДАЗУ, ф. 38, оп. 1, спр. 29, арк. 1–2
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 51, арк. 3 зв.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6048-О
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 69, арк. 48–49 зв.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. 6113-О
ЦДАЗУ, ф. 38, оп. 1, спр. 27, арк. 53