«Невмирущий дух Батьківщини: парафіяльно-громадська діяльність української громади в діаспорі»

У побудові українського світу особливе місце завжди посідала церква. Коли у ХХ ст. розгорнулася широка еміграція українців, саме церква і церковна громада стали одним із важливих факторів для гуртування української діаспори, збереження релігійної, культурно-просвітницької та національної ідентичності українців за кордоном. Заходи, спрямовані на досягнення цього завдання, почали втілюватися в життя українською діаспорою у 20-х рр. ХХ ст. з появою українських етнічних церковних юрисдикцій у місцях компактного поселення українців за межами України.

Перші хвилі української імміграції до Європи, Америки та Австралії традиційно гуртувалися навколо церков, під егідою яких виникли сотні українських парафій, як греко-католицьких, так і православних. При парафіях створювались різноманітні релігійно-громадські організації, зокрема братства і сестрицтва. Так, у середовищі української еміграції в США найпершим було Братство св. Миколая, засноване в 1885 р. у м.Шенандоа (шт. Пенсильванія). Перша ж українська жіноча релігійно-громадська організація в США – Сестрицтво св. Ольги – виникла у 1897 р. в Джерсі-Сіті. Діяльність православних парафіяльних сестрицтв у США з 1961 р. координує Об’єднання українських православних сестрицтв. Церковні братства і сестрицтва і донині діють при низці православних і греко-католицьких парафій у США, Канаді, Латинській Америці, Європі, Австралії і Нової Зеландії.

Парафіяльні організації займалися не тільки питаннями побудови церков та поточними справами релігійних установ, але й вважали своїм обов’язком передачу знань української мови молодому поколінню, підтримку українського шкільництва і збудження інтересу до культури і традицій українського народу. Відтак при парафіях організовувалися школи релігії й українознавства, товариства «Рідна школа», парафіяльні та дитячі хори, драматичні гуртки, гуртки навчання гри на бандурі та кобзарські школи, танцювальні гуртки; випускалися парафіяльні вісники, бюлетені, альманахи, а з часом створювались сайти та групи у соціальних мережах; проводилися семінари, конференції, молодіжні та хорові конкурси, українські фестивалі, ярмарки духовної книги, організовувалися літні табори та ін. Фінансово як церква, так і парафіяльно-громадські організації, підтримувалися і підтримуються приватними особами, а імена великих жертводавців церква вносить в свій літопис.

Однією із важливих напрямів парафіяльно-громадських організацій діяльності слід виділити харитативно-волонтерську – догляд за одинокими людьми, інвалідами, створення дитячих сиротинців (особливо на початку ХХ ст.), будинків для літніх людей та організація їх досугу, до чого часто долучалися й відомі літератори, актори, музиканти та співаки з українським корінням.

Слід зауважити, що харитативна діяльність українських парафіяльних громад у діаспорі була направлена не тільки на потреби українських емігрантів, але й на постійну підтримку українців в Україні в страшні часи Голодоморів, Другої світової війни, політичних репресій, подоланню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ін. Не стоїть осторонь українська діаспора і в сучасних реаліях України – з моменту повномасштабного нападу росії на Україну ми відчуваємо їх постійну і вагому підтримку.

Зокрема, в архіві зберігаються документи приватного архіву родини Петра та Ольги Матул – українських громадсько-політичних і релігійних діячів у США (наразі на стадії науково-технічного опрацювання), серед яких є документи Комітету допомоги Україні, створеного Сестрицтвом св. Ольги при парафії Українського Православного Собору Св. Ап. Андрія (метрополія Вашингтону, США) у 1989 р. (Довідково: Українська православна парафія св. Андрія була заснована в 1949 р.). Документи висвітлюють різносторонню діяльність Сестрицтва та Комітету, спрямовану на допомогу сиротам, хворим, чорнобильським переселенцям в Україні, медичним закладам, церковним громадам, сільським школам і бібліотекам, видавництвам, виплату стипендій студентам тощо. В останні роки Комітет допомоги Україні Сестрицтва св. Ольги (Вашингтон) активно підтримував військових АТО, поранених, осиротілі родини та переселенців, які були змушені виїхати з Донбасу та Криму; а тепер, в часі російсько-української війни, допомагає ЗСУ та біженцям. Зокрема, на початку липня 2022 р. від парафії УПЦ Св. Ап. Андрія Первозванного (Вашингтон) в Україну була передана велика партія медикаментів на загальну суму понад 210 млн. грн., яка була освячена у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві.

Отже, українські церкви в діаспорі певною мірою і до цього часу залишаються носіями багатьох українських культурно-побутових традицій, національної свідомості, зберігачем мови для вихідців з України. І з огляду на це, вони підтримують збереження української ідентичності та є потужною джерельною базою для вивчення життя української православної діаспори. Саме цій важливій ланці життя та діяльності української діаспори й присвячена онлайн-виставка «Невмирущий дух Батьківщини: парафіяльно-громадська діяльність української громади в діаспорі» (за документами ЦДАЗУ), на якій представлені сторінки історії творення та діяльності окремих українських парафіяльно-громадських організацій в діаспорі.