«Ой, гоп, чобітки, піддайте охоти! Потанцюєм досхочу – підем до роботи!» – Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки

ЦДАЗУ презентує документальну онлайн виставку «Ой, гоп, чобітки, піддайте охоти! Потанцюєм досхочу – підем до роботи!», присвячену внеску української діаспори у розвиток народного танцювального мистецтва та приурочену до 125-ї річниці від дня народження Василя Авраменка.

Внесок української діаспори у збереження традицій та українське мистецтво загалом, і Василя Авраменка, зокрема, був настільки потужним, що сьогодні українські танцювальні колективи існують та активно концертують у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Європі, Південно-Африканській Республіці, Йорданії, Австралії, Японії, Китаї та багатьох інших країнах світу. Українським народним танцем захоплюються мільйони глядачів і найвибагливіших знавців народної хореографії. Саме його популяризації присвятив все своє життя Василь Авраменко (1895–1981) – великий патріот України та помітна постать в історії українського мистецтва XX століття.

Василь Авраменко, активний учасник Перших визвольних змагань, свою творчу кар’єру почав у театрі Миколи Садовського за порадою Симона Петлюри, а згодом, опинившись у Калішському таборі для інтернованих вояків УНР (Польща), зорганізував там у 1921 р. танцювальну школу, звідки власне і почався тріумф українського народного танцю в Європі, Америці та інших країнах світу.

Відроджуючи український народний танець, Василь Авраменко організовував інструкторські курси та школи українських національних танців спочатку у Західній Європі, а згодом у Канаді та США, куди він емігрував наприкінці 1925 р. і де виступав із концертними програмами.

Початком великого тріумфу стала Канадська національна виставка в Торонто (1926). Тоді колектив Василя Авраменка дав 12 восьмихвилинних виступів, за якими спостерігали 25 тис. осіб. Але вершиною його сценічного успіху можна вважати концерт у Метрополітен-опері в Нью-Йорку (1931), участь у якому взяли понад 500 танцюристів та 100 хористів. Це було гідне відзначення 10-ліття з дня заснування першої школи українського національного танцю в Каліші та 35-річчя маестро. Танцювальний колектив під орудою Василя Авраменка брав участь у спільному концертному турне з хором Олександра Кошиця на честь 200-літнього ювілею Джорджа Вашингтона (1932), виступав на Всесвітній виставці в Чикаго (1933) та інших культурних заходах. Через танцювальні курси Василя Авраменка пройшли незліченні тисячі української молоді в діаспорі, що зв’язали їх тісніше з українським народом і його культурою.

Українські національні танці, що їх популяризував Василь Авраменко, гастролюючи Австралією, Північною і Південною Америкою, Ізраїлем, мали величезний національно-освітній та політично-пропагандивний вплив на представників української діаспори, та разом із хоровим мистецтвом урятували душі молодого покоління, відірваного від рідного краю предків. Сьогодні майже всі імпрези в українській діаспорі включають у свої програми виступи українських танцювальних колективів, основи створення та традиції яких були закладені стараннями Василя Авраменка.

Проте Василь Авраменко прославився не тільки як балетмейстер, хореограф, педагог та засновник шкіл українського національного танцю. В історії українського кіно він залишив своє помітне місце як сценарист, режисер і продюсер української кіноіндустрії за кордоном, заснував свою кіностудію, здійснив екранізацію «Наталки Полтавки» (1936) і «Запорожця за Дунаєм» (1939), був режисером і продюсером низки документальних фільмів, що демонструвалися в кінотеатрах США, Канади та інших країн світу. Митець звертався до кінематографу у першу чергу для популяризації українського танцю: його фільм «Тріумф українського танцю», що вийшов на екрани у 1954 р., став результатом його двадцятип’ятилітньої творчої роботи на ниві танцювального мистецтва.

Окрім творчої, важливою була і наукова діяльність митця. У 1947 р. він видав книгу «Українські народні танки, музика і стрій», у якій підсумував результати своєї творчої та наукової діяльності.

Загалом, «творчий стаж» митця становить понад 60 років з урахуванням роботи в театрі Миколи Садовського в роки Українських визвольних змагань 1917–1921 рр.

Упокоївся великий український патріот Василь Авраменко 1981 року у Нью-Йорку. За його заповітом, у 1993 р. його прах було перевезено до рідного с. Стеблів (Корсунь-Шевченківський р-н, Черкаська обл.), де поховано при великій кількості народу та представників культурних і наукових кіл.

Василь Авраменко увійшов до історії світового мистецтва як один із найвидатніших українських митців, якому судилося здійснити свою місію посланця України до народів світу. До звершень митця належить розкриття перед світом образу рідного, феноменально обдарованого народу та його найцінніших духовних надбань – волелюбності та поетичного світовідчуття, в яких відбилося єство правічної мистецької культури України. Виставка підготовлена за архівними документами та періодичними виданнями ЦДАЗУ, що хронологічно охоплюють період 1915–2000 рр.