ЦДАЗУ презентує документальну онлайн виставку «Ой, гоп, чобітки, піддайте охоти! Потанцюєм досхочу – підем до роботи!», присвячену внеску української діаспори у розвиток народного танцювального мистецтва та приурочену до 125-ї річниці від дня народження Василя Авраменка.
Внесок української діаспори у збереження традицій та українське мистецтво загалом, і Василя Авраменка, зокрема, був настільки потужним, що сьогодні українські танцювальні колективи існують та активно концертують у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Європі, Південно-Африканській Республіці, Йорданії, Австралії, Японії, Китаї та багатьох інших країнах світу. Українським народним танцем захоплюються мільйони глядачів і найвибагливіших знавців народної хореографії. Саме його популяризації присвятив все своє життя Василь Авраменко (1895–1981) – великий патріот України та помітна постать в історії українського мистецтва XX століття.
Василь Авраменко, активний учасник Перших визвольних змагань, свою творчу кар’єру почав у театрі Миколи Садовського за порадою Симона Петлюри, а згодом, опинившись у Калішському таборі для інтернованих вояків УНР (Польща), зорганізував там у 1921 р. танцювальну школу, звідки власне і почався тріумф українського народного танцю в Європі, Америці та інших країнах світу.
Відроджуючи український народний танець, Василь Авраменко організовував інструкторські курси та школи українських національних танців спочатку у Західній Європі, а згодом у Канаді та США, куди він емігрував наприкінці 1925 р. і де виступав із концертними програмами.
Початком великого тріумфу стала Канадська національна виставка в Торонто (1926). Тоді колектив Василя Авраменка дав 12 восьмихвилинних виступів, за якими спостерігали 25 тис. осіб. Але вершиною його сценічного успіху можна вважати концерт у Метрополітен-опері в Нью-Йорку (1931), участь у якому взяли понад 500 танцюристів та 100 хористів. Це було гідне відзначення 10-ліття з дня заснування першої школи українського національного танцю в Каліші та 35-річчя маестро. Танцювальний колектив під орудою Василя Авраменка брав участь у спільному концертному турне з хором Олександра Кошиця на честь 200-літнього ювілею Джорджа Вашингтона (1932), виступав на Всесвітній виставці в Чикаго (1933) та інших культурних заходах. Через танцювальні курси Василя Авраменка пройшли незліченні тисячі української молоді в діаспорі, що зв’язали їх тісніше з українським народом і його культурою.
Українські національні танці, що їх популяризував Василь Авраменко, гастролюючи Австралією, Північною і Південною Америкою, Ізраїлем, мали величезний національно-освітній та політично-пропагандивний вплив на представників української діаспори, та разом із хоровим мистецтвом урятували душі молодого покоління, відірваного від рідного краю предків. Сьогодні майже всі імпрези в українській діаспорі включають у свої програми виступи українських танцювальних колективів, основи створення та традиції яких були закладені стараннями Василя Авраменка.
Проте Василь Авраменко прославився не тільки як балетмейстер, хореограф, педагог та засновник шкіл українського національного танцю. В історії українського кіно він залишив своє помітне місце як сценарист, режисер і продюсер української кіноіндустрії за кордоном, заснував свою кіностудію, здійснив екранізацію «Наталки Полтавки» (1936) і «Запорожця за Дунаєм» (1939), був режисером і продюсером низки документальних фільмів, що демонструвалися в кінотеатрах США, Канади та інших країн світу. Митець звертався до кінематографу у першу чергу для популяризації українського танцю: його фільм «Тріумф українського танцю», що вийшов на екрани у 1954 р., став результатом його двадцятип’ятилітньої творчої роботи на ниві танцювального мистецтва.
Окрім творчої, важливою була і наукова діяльність митця. У 1947 р. він видав книгу «Українські народні танки, музика і стрій», у якій підсумував результати своєї творчої та наукової діяльності.
Загалом, «творчий стаж» митця становить понад 60 років з урахуванням роботи в театрі Миколи Садовського в роки Українських визвольних змагань 1917–1921 рр.
Упокоївся великий український патріот Василь Авраменко 1981 року у Нью-Йорку. За його заповітом, у 1993 р. його прах було перевезено до рідного с. Стеблів (Корсунь-Шевченківський р-н, Черкаська обл.), де поховано при великій кількості народу та представників культурних і наукових кіл.
Василь Авраменко увійшов до історії світового мистецтва як один із найвидатніших українських митців, якому судилося здійснити свою місію посланця України до народів світу. До звершень митця належить розкриття перед світом образу рідного, феноменально обдарованого народу та його найцінніших духовних надбань – волелюбності та поетичного світовідчуття, в яких відбилося єство правічної мистецької культури України. Виставка підготовлена за архівними документами та періодичними виданнями ЦДАЗУ, що хронологічно охоплюють період 1915–2000 рр.
«Народний дух з занепаду підняти»
ЦДАЗУ, документи на стадії науково-технічного опрацювання
ЦДАЗУ, ф. 7, оп. 1, спр. 6, арк. 32
у Німецькому Яблонному (Чехословаччина).
«Голос табора», Німецьке Яблонне, ч. 6–7, 22 листопада 1919 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 2, спр. 57, арк. 24, 31
про організацію Василем Авраменком у 1921 р. школи національного танцю у таборі для інтернованих українських вояків
у Каліші (Польща). Прага, 1942 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 2098-О
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 895
у таборі для інтернованих українських вояків у Каліші (Польща) на початку лютого 1921 р., б/д
ЦДАЗУ, документи на стадії науково-технічного опрацювання
у таборі для інтернованих українських вояків у Каліші (Польща), [1921 р.]
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 2332
Альманах УНС на 1978 р., Джерсі-Сіті – Нью-Йорк
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 5, інв. № 2111-Д
«Наш світ», Варшава, ч. 4, 27 квітня 1924 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 73, арк. 30–30 зв.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 2379
«Тризуб», Париж, ч. 6, 22 листопада 1925 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 115, арк. 89 зв.–90 зв.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 2097-О
3-й ряд зліва: Олена Теліга (3-тя), Михайло Теліга. Подєбради, 1925 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 2097-О
що входять в постійний репертуар балетмейстера Василя Авраменка. Львів, б/д
ЦДАЗУ, ф. 16, оп. 1, спр. 32, арк. 12
творець народних танків». Вінніпег, 1956 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 60-О
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 3118-О
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 2332
«Народна воля», Скрентон, ч. 74, 2 липня 1929 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 108
«Народна воля», Скрентон, ч. 26, 5 березня 1929 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 108
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 2416
«Народна воля», Скрентон, ч. 120, 25 жовтня 1929 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 108
«Народна воля», Скрентон, ч. 122, 31 жовтня 1929 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 108
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 2332
«Народна воля», Скрентон, ч. 122, 31 жовтня 1929 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 108
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 3118-О
at the Metropolitan Opera House, New York. Saturday, April, 1931».
«Forum», Скрентон, ч. 73, 1988 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 3453
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 2416
«Новий шлях», Саскатун, ч. 19, 10 травня 1932 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 5998-О
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 165-О
«Новий шлях», Саскатун, ч. 23, 28 червня 1932 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 5998-О
«Свобода», Джерсі-Сіті, ч. 46, 27 лютого 1933 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 165-О
«Новий шлях», Саскатун, ч. 35, 29 серпня 1933 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 5999-О
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 2416
«Новий шлях», Саскатун, ч. 36, 5 вересня 1933 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 5999-О
«Наталка Полтавка». Нью-Йорк, 1936 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 895
«Рада», Чернівці, ч. 2, 14 березня 1937 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6257-О
Вінніпег, ч. 1, січень 1938 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 5, інв. № 1987-Д
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 1824-В
ЦДАЗУ, документи на стадії науково-технічного опрацювання
перше богослужіння Верховного архієпископа Львівського – предстоятеля Української греко-католицької церкви,
найменування Йосифа Сліпого на кардинала Папою Павлом VI.
«Свобода», Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 19, 29 січня 1965 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6475-О
Кир Йосифа Сліпого, першу подорож Папи Павла VI до Святої Землі і другу до Індії, промову Папи Павла VI до українців.
«Свобода», Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 61, 1 квітня 1966 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6476-О
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 25, арк. 50
«Свобода», Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 87, 10 травня 1969 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6479
та показу своїх документальних фільмів.
«Свобода», Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 154, 23 серпня 1969 р.
ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 1, арк. 1 зв.
«Свобода», Джерсі-Сіті і Нью-Йорк, ч. 119, 25 червня 1971 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6482-О
танцю і народного мистецтва в Єрусалимі влітку 1971 р. Єрусалим, 1971 р.
ЦДАЗУ, із колекції П. Дорожинського, документи на стадії науково-технічного опрацювання
ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 1, арк. 6
ЦДАЗУ, ф. 41, оп. 1, спр. 47, арк. 2
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 893
ЦДАЗУ, ф. 36, оп. 1, спр. 65, арк. 5–7, 8 зв.
української громади в Дербі (Англія). 27 лютого 1981 р. «Forum», Скрентон, ч. 47, 1981 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 3445
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 242-В
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6333-О
«Я знову вернув до порога, де батьківська рідна земля»
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 20, арк. 6
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 20, арк. 11–12
Президента України в Корсунь-Шевченківському р-ні Черкаської області щодо архівної спадщини Василя Авраменка
та встановлення йому пам’ятника у с. Стеблів. 23 травня 1994 р.
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 20, арк. 22–23
«Українська культура», Київ, вересень-жовтень 1993 р.
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 20, арк. 27 зв.–28
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 25, арк. 5–8
«Голос України», Київ, ч. 185, 30 вересня 1995 р.
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 25, арк. 32
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 25, арк. 46–46 зв.
Київ, 14 листопада 2000 р.
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 25, арк. 55
коли вона стане незалежною. Оттава, 22 листопада 1977 р.
ЦДАЗУ, ф. 68, оп. 2, спр. 25, арк. 56
«Forum», Скрентон, ч. 102, 2000 р.
ЦДАЗУ, заг. бібл. ф., інв. № 3180