Український народний театр у Пряшеві

Розум людський ніколи не винаходив нічого шляхетнішого за театральні дійства як для вдосконалення, так і для очищення людської натури.
Вольтер

До Всесвітнього дня театру Центральний державний архів зарубіжної україніки представляє документальну онлайн виставку «Український народний театр у Пряшеві», що дає можливість зануритись у творчу атмосферу українського театру в діаспорі другої половини ХХ ст., який органічно поєднав кращі традиції та надбання світової та національної культури. Він був і залишається могутнім засобом утвердження загальнолюдських цінностей, джерелом високої духовності і натхнення.

Вагомим внеском у розвиток українського театрального мистецтва у діаспорі в повоєнний період стало створення у листопаді 1945 р. Українського народного театру (УНТ) у Пряшеві (Чехословаччина). Ця подія стала не лише великим культурно-історичним явищем у житті потужної української спільноти Пряшева, а й своєрідною національною платформою, що дала можливість зберегти свою ідентичність, історичну пам’ять та рідне українське слово в умовах іншої країни та тоталітарної соціалістичної системи.

Представлені на виставці документи висвітлюють історію створення та окремі етапи розвитку УНТ у Пряшеві, визнаного як українськими, так і словацькими та чеськими глядачами. Цей процес відбувався в умовах чималих труднощів: відсутність власного приміщення (отримав його лише у 60-х роках ХХ ст.), оркестру, акторів, танцівників, співаків, допоміжного персоналу тощо. Але врешті становлення театру відбулося.

Своєму розквіту театр завдячував наполегливій та натхненій праці його директорів, режисерів, художніх керівників, серед яких назвемо Івана Гриця-Дуду, Варфоломія Баволяра, Йосифа Фельбабу, Івана Пиханича, Ярослава Сисака, які формували не тільки колектив театру, але і його репертуар.

Першою виставою новоствореного театру стала п’єса М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», прем’єра якої відбулася 2 березня 1946 р. Її режисером був директор-засновник УНТ І. Гриць-Дуда. Саме ця вистава у подальшому стала візитівкою практично усіх театральних сезонів театру.

Спочатку вистави УНТ являли собою симбіоз музичної комедії (водевілю) і оперети, згодом репертуар театру збагатився виставами за відомими драматичними творами української та зарубіжної класики. Над постановками вистав працювала велика група режисерів, серед яких були Юрій Шегерій, Варфоломій Баволяр, Йосиф Фельбаба, Іван Іванчо, Микола Гойда та ін. Виросла і сформувалась разом із театром у світлі рампи, проходячи шлях від аматорів-початківців до професіоналів сцени ціла плеяда акторів УНТ, серед яких були Ганна Біттнер, Віктор Гайний, Йосиф Корба, Микола Ляш, Ганна Симко, Павло Симко, Варвара Попович, Алена Фабіян та багато інших. Особливим і водночас позитивним явищем в історії УНТ стало те, що значна частина його акторів, стажистів здобувала професійну освіту, гранила свій талант у стінах Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (УРСР).

Хронологічно документи виставки охоплюють період 1946–2010 рр. та утворюють три розділи. Перший розділ містить добірку публікацій з програм театральних вистав, ювілейних бюлетенів УНТ, українських періодичних видань, за якими можна простежити історію становлення та розвитку театру, склад трупи та її зростання.

Документи другого розділу розкривають особливості репертуару УНТ починаючи з другої половини 1940-х до 1980-х рр. Найбільш популярними у репертуарі театру були вже згадувана п’єса М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», вистави за творами Т. Шевченка «Назар Стодоля», І. Франка «Украдене щастя» та «Перехресні стежки», Л. Українки «Лісова пісня», С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», І. Карпенка-Карого «Суєта», «Мартин Боруля», М. Гоголя «Одруження», В. Шекспіра «Отелло», Ж.-Б. Мольєра «Скупий», Б. Шоу «Пігмаліон», Ф. Шиллера «Марія Стюарт» та багато інших.

Гармонійним доповненням інформаційної складової розділу стала добірка фотодокументів, що містять сцени з вистав, у яких можна побачити миттєвості гри акторів, відчути їх емоції, переживання героїв тієї чи іншої п’єси.

Втілити у життя даний виставковий проект стало можливим завдяки передаванню у 2014 р. до ЦДАЗУ комплексу документів Павлом Маскаликом – актором УНТ, письменником, поетом, публіцистом, активним громадським діячем. Про його життя та багатогранну творчість як актора театру, кіно і радіо, режисера, драматурга, поета, письменника, перекладача розповідають документи останнього розділу.