«Унікальний ЕКО»: до 120-річчя з дня народження Едварда Козака

В історії української культури немає другої постаті,
яка проявила творчий талант одночасно у кількох видах
образотворчого мистецтва й літератури.
Іван Кедрин

Гумор і сатира були невід’ємним явищем в історії української культури початку XX ст. Провідну роль у цій царині відігравали й українські художники, які вимушені були творити за межами України.

До цієї славної когорти українських гумористів-сатириків входить і Едвард Козак (3 лютого 1902 – 22 вересня 1992), також відомий під псевдонімами ЕКО, Мамай, Майк Чічка, – український карикатурист, гуморист, художник, письменник, іконописець, редактор і видавець, учасник Української революції 1917–1921 рр. Сам він в доволі юному віці опинився у лавах Українських Січових Стрільців (УСС) у складі стрийської пластової сотні, а згодом і в УГА, що надихало його творити впродовж понад 30 років колекцію «листопадових образів», які створюють цілий «листопадовий світ» і є хронікою свого часу.

Народився Е. Козак 3 лютого 1902 р. (с. Гірне, Львівщина) у селянській родині німецького походження, та з дитинства чітко відчував свою приналежність до українства.

Навчався у Стрийській гімназії, Львівській художній школі Олекси Новаківського, мистецьких школах Відня та Любліна. У 1930-х роках у Львові Е. Козак видавав карикатури в редагованих ним сатирично-гумористичних журналах «Зиз» (1926–1933) та «Комар», проілюстрував усі видання Івана Тиктора у Львові (1933–1939), ілюстрував дитячий журнал «Світ дитини» під редакцією Михайла Таранька, розробляв малюнки журнальних обкладинок, створював олійні етюди та картини. Був активним членом Асоціації незалежних українських митців (АНУМ), Товариства українських письменників і журналістів.

У 1939 року разом з сім’єю переїхав до Кракова; в еміграції очолював Українську спілку образотворчих мистців (1944) у таборах для переміщених осіб (Ді-Пі) в Німеччині. Від 1948 року видавав гумористичний журнал «Лис Микита». 1951 року переїхав до США (Детройт, штат Мічиган).

Найбільше Е. Козак запам’ятався широкому загалу читачів у діаспорі своїм гумористично-сатиричним часописом «Лис Микита», де був його душею і творчим «мотором» спочатку в Німеччині (Мюнхен), а згодом у США (Нью-Йорк, 1950–1951; Детройт, 1951–1991). Серед дописувачів «Лиса Микити» – відомі українські літератори, публіцисти й художники Я. Гніздовський, Л. Гуцалюк, І. Керницький, З. Когут, Р. Купчинський, Б. Нижанківський, М. Понеділок, С. Риндик, У. Старосольська, М. Дмитренко та ін. Більшість малюнків і дописів робив сам Едвард Козак.

За 40 років свого перебування у США під пильне око Лиса Микити потрапили політика і смерть Сталіна з його антиукраїнською сутністю, суд над Берією, вибори президента Кенеді, Карибська криза, угодовська політика американського уряду щодо СРСР, і хрущовська кукурудза та «відступлення» Криму Україні (нині анексованого Росією), брежнєвський застій, останні «старці» Кремля, і русифікація України. У часі набуття в Україні чинності закону про українську мову як державну, як ніколи актуально наразі читаються рядки з титульної сторінки одного з чисел «Лиса Микити»: «Куди ідете, панове професори? – Йдемо на Україну, навчити українців української мови…» («Лис Микита», літо 1989).

Багато карикатур та фейлетонів «Лиса Микити» актуальні й нині, зважаючи на сучасні реалії світової політики та російської агресії.

Варто відмітити, що у ЦДАЗУ зберігаються майже всі номери «Лиса Микити» за 1948–1991 рр., що надійшли на зберігання до архіву від небайдужих представників української діаспори із Канади та США.

Відомий Е. Козак і як художник. Його малярські роботи пов’язані з побутом українського села, з нашим фольклором, історією. Окремий цикл – картини з історичними сюжетами (козаччина, стрілецтво). Едвард Козак учасник десятка персональних і колективних (зокрема, із синами Юрієм та Яремою) виставок у Відні, Львові, Кракові, Мюнхені, Копенгагені, Детройті, Гантері, Торонто, Нью-Йорку, а згодом і в Україні. Сьогодні полотна Е. Козака зберігаються у багатьох приватних колекціях.

ЕКО – автор двох книжок гумору: «Гриць Зозуля» (Детройт, США, 1973) та «На хлопський розум Гриця Зозулі» (Детройт, США, 1982). Писав галицько-львівською говіркою з домішками власних словотворів.

Все своє життя митець присвятив одному – служінню Україні. За словами відомого науковця Михайла Рудницького, «перший в Україні козак, що мав ім’я анґлійських королів і романтичних трубадурів». Його гумор і гостра сатира справді безсмертні, адже він змушує нас посміхатися навіть через роки. На жаль, більшість українців і сьогодні досить мало знають про свого визначного земляка, який навіть в еміграції намагався популяризувати нашу українську культуру.

На пошану пам’яті цього видатного творця сміху у день його 120-ліття з дня народження, життєвий і творчий шлях якого проліг не лише через терени слави та визнання, але й через Визвольні змагання початку ХХ ст., поневіряння у Ді-Пі таборах повоєнної Європи, архівом підготовлена документальна онлайн-виставка «Унікальний ЕКО». Серед документів виставки – статті, репродукції картин, ілюстрації до друкованих та періодичних діаспорних видань як власних, так і творів інших письменників. Документи виставки згруповано за тематико-хронологічним принципом. Хронологічно документи виставки охоплюють період 1930–1990-х років.