«Вона жила Україною: на пошану Наталії Іщук-Пазуняк»

Центральний державний архів зарубіжної україніки до Дня Конституції України, а також з нагоди 100-річчя від дня народження, підготував документальну онлайн-виставку «Вона жила Україною» (на пошану Наталії Іщук-Пазуняк – літературознавиці, мовознавиці, громадської діячки та представниці українського жіночого руху в США).

Перебуваючи по суті в епіцентрі українського буття в еміграції, все своє життя Наталія Іщук-Пазуняк присвятила популяризації України та української національної ідентичності за кордоном: діячка працювала викладачкою українських студій в Пенсильванському університеті, взаємодіяла з урядом УНР в екзилі, популяризувала серед закордонної аудиторії творчість українських письменників та поетів.

Коли ж Україна таки здобула незалежність, Наталія Іщук-Пазуняк, знаходячись на чужині, листувалась з українськими політиками найвищого ешелону (зокрема, з Президентом України Леонідом Кучмою). Так у листах до президента Кучми Іщук-Пазуняк спостерігається еволюція ставлення діячки до чинної влади: якщо в 1995 р. вона пише до Кучми з певним оптимізмом щодо очікуваних змін, то у листі за 2000 р. Іщук-Пазуняк вже пише сухо, згадуючи шкоду, яку завдала радянська влада Україні; вона зневірюється у Верховній Раді за президенства Кучми.

В одному зі своїх листів вона наголошує на тому, що для зміцнення державності українські політики у Верховній Раді мають нарешті перейти на українську мову.

Наталія Романівна Іщук-Пазуняк народилася 24 лютого 1922 р. у м. Києві. Її батько, Іщук Роман Августинович (1881–1977 рр.) – педагог, громадський діяч. Мати, Іщук-Шульгина Надія Яківна (1888–1979 рр.) – викладач математики, громадська діячка.

У 1928 р. родина Іщуків переїхала до Рівного. Тут Наталія навчалася у Рівненській українській гімназії, після закінчення якої у 1940 р. вступила на філологічний факультет Львівського університету. У 1943 р. працювала перекладачкою у Рівному та Львові. У 1944 р. із родиною виїхала до Відня (Австрія), звідти до м. Авгсбург (Німеччина), де перебувала у таборі для переміщених осіб. 1949 року закінчила славістичний факультет Українського Вільного Університету у Мюнхені. Того ж року виїхала до США, де в 1955 р. здобула ступінь магістра у Пенсильванському університеті (м. Філадельфія), а в 1956 р. під керівництвом професора Юрія Шевельова захистила докторську дисертацію на тему: «Вокатив в українській мові». Викладала російську й німецьку мови у коледжах і школі Чину Святого Василія Великого (1956–1968 рр.); українську мову та літературу у Пенсильванському університеті (1963–1983 рр.), де заснувала український відділ у славістичній бібліотеці. У 1983–1987 рр. викладала українські студії в Макворі (Австралія).

Наталія Іщук-Пазуняк – член Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) (1952–1972 рр. – секретар управи, у 1971–1973 рр. – віце-президентка); заступниця голови Українського Золотого Хреста (УЗХ), голова його відділу в Філадельфії; державний секретар Уряду УНР у екзилі, працювала з останнім президентом Миколою Плав’юком, упорядковувала архів.

Також секретар Проводу ОУН (ПУН), член управи Організації державного відродження України (ОДВУ). Дійсний член Української вільної академії наук (1989 р.), Наукового товариства імені Шевченка, почесний член СФУЖО.

Досліджувала українську літературну класику ХІХ–ХХ ст. у контексті світової літератури, українську мову в контексті слов’янських мов та доводила її окремішність від російської.

Пані Іщук-Пазуняк завжди ревно відстоювала феміністичні погляди, ба більше, в її розумінні жіночий рух мав неодмінно поєднуватися з національними ідеями. Саме вона описала ідейні основи СФУЖО, де висвітлювала природність рівності статей для української культури й наголошувала, що Україна буде процвітати тільки коли жінки вповні реалізують свої права. Її феміністичні ідеали проявляються й у виборі історичних постатей для дослідження: Леся Українка, Ольга Кобилянська, Олена Теліга, Іван Франко у його зв’язку з жіночим рухом тощо. Крім того, вона свої ідеали втілювала у власне життя: феміністичний світогляд прищепили Наталії мати та бабуся Любов; згодом Наталія тяжко працювала, самореалізовуючись в просвітницькій сфері.

Наталія Іщук-Пазуняк цікавилася історичним контекстом відносин України з Росією. Вона наголошує на імперіалістичності другої та на тому, що Росія ніколи не відмовиться від бажання привласнити собі землі, історію та культуру України. Тож це дуже для нас актуально.

Померла Наталія Іщук-Пазуняк 12 жовтня 2017 р. у Філадельфії.

Виставка «Вона жила Україною» складається з п’яти розділів.

Перший розділ – «Наукова діяльність Н. Іщук-Пазуняк: літературознавчі, мовознавчі праці та історичні розвідки». У ньому вміщені документи, які стосуються фахової та наукової діяльності діячки.

Другий розділ – «Громадська діяльність Н. Іщук-Пазуняк та її боротьба за українську державність». Цей розділ складається з документів, які відображають працю діячки у діаспорних громадських організаціях, які неодмінно були пов’язані з процесом популяризації української культури та допомагали українцям як в діаспорі, так і в самій Україні.

Третій розділ – «Документи, пов’язані з феміністською діяльністю Н. Іщук-Пазуняк». У ньому висвітлюється співпраця діячки з СФУЖО та участь у конференціях по правам жінок.

Четвертий розділ – «Листування Н. Іщук-Пазуняк з українськими політиками про недостатню українізацію». Листуючись з українськими політичними діячами, Наталія Іщук-Пазуняк ревно відстоювала використання української мови на офіційному рівні.

П’ятий розділ – «Документи про Н. Іщук-Пазуняк». У розділ увійшли статті, присвячені діячці, інформація про родину та фото.

Представлені документи згруповані за тематико-хронологічною ознакою та охоплюють період з 1962 по 2009 р. Онлайн-виставка представлена 43 документами (55 арк.) з архівного фонду ЦДАЗУ № 60.