Збір документальних свідчень військової агресії російської федерації проти України

«За честь! За славу! За народ!»: до 130-річчя з дня народження Євгена Коновальця

6 грудня 1991 року було ухвалено Закон незалежної України «Про Збройні Сили України». Саме свято – День Збройних Сил України – було встановлено у 1993 р. постановою Верховної Ради України від 19 жовтня № 3528-XII. Цей день став загальним святом для всіх родів українського війська, історія якого своїми витоками сягає часів Київської Русі,  тягнеться через литовсько-польську добу, Гетьманщину, часи Української Народної Республіки та національно-визвольної боротьби XX століття та триває зараз, звитягами українських воїнів, які дають гідну відсіч агресії Російської Федерації. У цей день ми схиляємо голови перед пам’яттю Героїв, які віддали своє життя за Україну. Їх подвиг житиме вічно і слугуватиме взірцем чесного й самовідданого служіння Вітчизні.

Одним із яскравих і беззаперечних творців українського війська є видатний український військовий, державний та політичний діяч ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ – полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант Української військової організації (УВО), голова Проводу українських націоналістів (ПУН), один із ідеологів українського націоналізму і перший голова Організації українських націоналістів (ОУН).

Полковник Євген Коновалець був унікальною людиною, мав надзвичайний інтелект, сильний характер, моральну силу, володів високим авторитетом та сталевою волею. У 26 років він взяв участь у створенні однієї з найбоєздатніших частин армії Української Народної Республіки – Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, який відіграв вирішальну роль у багатьох критичних ситуаціях: під час січневого більшовицького заколоту в Києві у 1918-му, антигетьманського виступу Директорії, а також під час боїв 1919 року. Євген Коновалець був упевнений, що шлях здобуття незалежності України може бути лише один – створення потужної, добре підготовленої, вишколеної та обов’язково патріотично налаштованої та мотивованої армії. Полковник вважав, що саме симбіоз військового професіоналізму, муштри та національної ідеї є запорукою сильного, ефективного війська.

Євген Коновалець став своєрідним «містком» між двома поколіннями учасників боротьби за незалежність: тими, хто боровся в 1917–1921 рр. і тими, хто повстав у 1940-ві та увійшов в історію України як творець феномену під назвою «ОУН».

2021 року світова українська спільнота відзначає 130-річчя від дня його народження.

У рамках відзначення подій періоду Української революції 1917–1921 рр. та до Дня Збройних Сил України за документами ЦДАЗУ підготовлено документальну онлайн-виставку з нагоди 130-річчя з дня народження Євгена Коновальця «За честь! За славу! За народ!».

Представлені на виставці документи української еміграції в історичній ретроспективі висвітлюють окремі віхи життя полковника Євгена Коновальця в час національно-визвольних змагань (1917–1921) та міжвоєнний період в еміграції, трагічні події далекого 1938-го. Полум’яне серце видатного патріота української держави Євгена Коновальця перестало битися 23 травня 1938 року у результаті сталінської спецоперації у Роттердамі, здійсненої агентом НКВС Павлом Судоплатовим. Поховано видатного українця на цвинтарі «Кросвейк» у Роттердамі.

Проте такі, як полковник Євген Коновалець, із життя йдуть не в небуття, а в безсмертя, у могилу лягають як в окоп на передовій лінії оборони нації, а їх розсіяні по планеті могили стають для кожного нового українського покоління незрадливими орієнтирами на шляху в майбутнє і непоборними бастіонами українського національного духу.

Сьогодні, як і століття тому, коли українці відбивають чергові хвилі агресії екзистенційного ворога – Російської Федерації, особливо актуальними є слова полковника Коновальця, сказані ним на Першому Конгресі українських націоналістів у Відні (лютий 1929 р.): «У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії».

Вгору
Перейти до вмісту